Лагідно, але рішуче він відтягнув руки Колі від вух, знову пояснив йому ситуацію та вручив йому горщик.
Колі швидко, але професійно оглянув посудину.
— Так, — сказав він, — приблизно двісті років, як на мене. Дуже груба робота. Дуже грубий зразок свого виду. Абсолютно не має цінності, звісно.
Безапеляційно відклавши його, він подивився на стару галерею для музикантів так, ніби вона його чимось розсердила.
На Сару це вплинуло миттєво. Уже й без того засмучена, тепер вона остаточно занепала духом. Вона прикусила губу та відхилилася на спинку стільця, знову почуваючи себе дитиною, якій тут не місце. Її батько суворо подивився на неї, щоб вона поводилася як слід, а потім знову попросив вибачити його за неї.
— Щодо Букстегуде, — квапливо продовжив він. — Так, старий добрий Букстегуде. Подивимось, що можна зробити. Скажіть-но мені…
— Юна пані, — перебив хрипкий від подиву голос, — ви чарівниця та чаклунка дивовижної сили!
Усі подивилися на Реджа, старого хвалька. Він тримав у руках горщик і дивився на нього з шаленим захватом. Він повільно перевів погляд на дівчинку, ніби вперше оцінивши силу страшного ворога.
— Я вклоняюся вам, — прошепотів він. — Хоч я й не гідний розмовляти в присутності такої володарки, як ви, я прошу дозволу привітати вас з одним з найкращих проявів магії, яким я мав честь бути свідком!
Сара дивилася на нього широко розкритими очима.