РОЗДІЛ 11
Ґордон Вей нещасно плив над темною дорогою. Тобто, намагався плисти. Йому здавалося, що як привид — а він мав визнати, що став саме привидом — він мав бути в змозі плисти над дорогою. Він досить мало знав про привидів, але вважав, що якщо довелося стати одним з них, то мають бути певні компенсації за відсутність фізичного тіла, і що однією з них має бути можливість просто летіти.
Але ні, було схоже на те, що йому доведеться пройти кожен крок свого шляху пішки.
Його метою було спробувати дістатися до свого дому. Він не знав, що він там робитиме, коли прийде, але навіть привидам потрібно десь проводити ніч, і він подумав, що в знайомому оточенні йому стане легше. Чим саме легше, він не знав. Принаймні, ця подорож дала йому мету, а коли він її досягне, то просто доведеться поставити перед собою іншу.
Він пригнічено брів від одного ліхтарного стовпа до іншого, зупиняючись біля кожного, щоб оглянути себе.
Він безумовно ставав дещо примарним. Інколи він ставав майже невидимим, і виглядав майже як гра тіней у тумані, лише сон про себе, який міг просто випаритися та зникнути. А іншим часом він здавався майже твердим і справжнім. Раз або двічі він пробував спертися на стовп, і падав би при цьому, якби не був обережний.
Зрештою, з великим небажанням він почав думати про те, що з ним трапилося. Дивним було це небажання. Він дійсно не хотів думати про це. Психологи кажуть, що розум часто намагається придушити спогади про травматичні події, тож саме в цьому, напевно, і було пояснення. Бо якщо хтось вистрибує з багажника твого власного автомобіля та стріляє тебе на смерть і це не травматична подія, то що тоді травматична?
Він стомлено брів далі.
Він намагався згадати образ свого вбивці, але це було все одно як мацати хворий зуб, і він натомість став думати про інше.
Приміром, чи все гаразд з його заповітом? Він не зміг цього згадати, тож подумки зробив помітку, що треба не забути зателефонувати вранці адвокату, а потім подумки зробив помітку більше не робити таких поміток.
Як його компанія виживатиме без нього? Жодна з можливих відповідей на це питання йому не подобалася.
Як щодо його некрологу? Від цієї думки мороз пройняв його до самих кісток, де б вони зараз не були. Чи зможе він його прочитати? Що там напишуть? Краще б вони постаралися, виродки. Подивіться, що він зробив. Сам-один врятував британське виробництво програмного забезпечення: великий експорт, пожертви на благодійність, долання Атлантичного океану на підводному човні з сонячними батареями (не вийшло, але спроба була добра). А про ту справу з Пентагоном вони нехай краще не згадують, бо інакше він нацькує на них адвокатів.
Він подумки зробив помітку, що вранці треба не забути зателефонува…
Ні.