----- Як ти тут опинилась? — спитався Віктор і підбіг до мене.
----- Вибач, ти довго не приносив мені пити і я вирішила тебе знайти?
----- Хто вона така, невже Вікторе ти Едгарду її в подарок привів? — спиталась брюнетка років 30.
----- Я сама прийшла до Едгарда, щоб він розділив свій подарок зі мною. Ми ж все таки сьогодні вдвох іменинники. — проказала я і поглянула на Едгарда.
Його губи вже були чисті, але він досі ту смертну тримав рукою знизу за плечі.
----- Навіщо ти прийшла? — спитався Едгард.
----- Я вже казала Віктору, тому що хотіла пити, а звідси доносився такий букет ароматів, що моє горло дало про себе знати. — проказала я і підсміхнулась йому.
----- Ти ж не вампір…. — хотів заперечити Віктор.
----- Це ти так думав.
----- Ану обернись до мене. — скомандував Віктор і потягнув мене за лікоть до себе.
----- Вибач сонечко, але зараз тобі краще мої ікла не провіряти, а розізлиш мене і я прокушу твою ніжну шийку. Будеш в мене сьогодні замість пізньої вечері, а я вже не їла більше трьох тижнів.
----- Трьох тижнів? — засміялась блондиночка років 17.
----- На відміну від тебе золотко я своєю сутністю не горджусь і стараюсь із всіх сил бути звичайною смертною. Так що три тижні для мене не рекорд.
----- Але чому ти пахнеш смертною? — спитався Віктор.
----- Ти іще спитайся чому я пахну незайманою. Так досить тупих запитань я голодна. — проказала я і підійшла до Едгарда.
----- Поділишся чи мені в залі когось знайти?
----- Пригощайся. — проказав Едгард і припідняв дівчину на мій зріст.
----- Дай її сюди. — промовила я.
В секунді перетворилась і вихопила рукою дівчину. Ще через секунду прокусила горло дівчині із іншої сторони і зробила кілька ковтків.
----- Фу, що за дрянь ти п’єш? — спиталась я у Едгарда.
----- Вибирати не приходиться. — промовив він.
----- В тебе ж сьогодні день народження. Хто тобі такий подарок зробив?
----- Твій кавалер. — відповів Едгард і поглянув на Віктора.
----- Ну вибач сонечко за незручності, але ти відмовилась піти по руках. Тож в мене не було часу шукати Едгарду ще одну із 4 негативною.
----- Нічого собі мицику. То я значить на своє день народження повинна була стати подарком? За що ж мені така честь випала? І саме головніше чому мені було відмовлено від такої честі? Тільки не повторюй попередньої фрази, тому що у незайманих кров якраз самий смак. А своєю похіттю ти б тільки спортив її присмак.
----- Звідки тобі це відомо? Ти що пила кров незайманих? — поцікавився Едгард.
----- Пробувала один раз.
----- І як? — продовжив Едгард.
----- Ти сам знаєш відповідь. Тут є кров негативної групи, а то я голодна? — проказала я Едгарду.
----- Є. Я принесу.
----- Спасибі. — промовила я і в секунді поставила дівчину на диванчик в глубині кімнатки.
Потім підійшла до Едгарда і взяла в нього стакан із кров’ю.
----- А ти?
----- Я допиватиму свій подарунок.