----- Трьох тижнів? — засміялась Аліса.
----- На відміну від тебе золотко, я своєю сутністю не горджусь і стараюсь із всіх сил бути звичайною смертною. Так що три тижні для мене не рекорд. — відповіла Ніка моїй дочці.
----- Але чому ти пахнеш смертною? — спитався Віктор.
----- Ти іще спитайся чому я пахну незайманою. Так, досить тупих запитань, я голодна. — проказала вона і підійшла до мене.
Яке ж вона сонечко. Зразу на місце того підера поставила. Нехай тепер спробує її взяти. Хоч тепер він бачу щось задумав, мабуть здогадався ким насправді являється Вероніка.
----- Поділишся, чи мені в залі когось знайти?
От хитрунка.
----- Пригощайся. — проказав я і припідняв дівчину на її зріст.
----- Дай її сюди. — промовила вона.
В секунді перетворилась і вихопила рукою дівчину. Ще через секунду прокусила горло дівчині із іншої сторони і зробила кілька ковтків.
Схоже практика в неї хороша.
----- Фу, що за дрянь ти п’єш? — розізлилась вона і поглянула на мене.
----- Вибирати не приходиться. — відповів я.
----- В тебе ж сьогодні день народження. Хто тобі такий подарок зробив?
----- Твій кавалер. — фиркнув я і поглянув на Віктора.
----- Ну вибач сонечко за незручності, але ти відмовилась піти по руках. Тож в мене не було часу шукати Едгарду ще одну із 4 негативною. — язвив Віктор.
----- Нічого собі мицику. То я значить на своє день народження повинна була стати подарком? За що ж мені така честь випала? І саме головніше чому мені було відмовлено від такої честі? Тільки не повторюй попередньої фрази, тому що у незайманих кров якраз самий смак. А своєю похіттю ти б тільки спортив її присмак.
Хороші пізнання як для юного створіння.
----- Звідки тобі це відомо? Ти що пила кров незайманих? — спитав її я.
----- Пробувала один раз.
----- І як? — продовжив я.
----- Ти сам знаєш відповідь. Тут є кров із негативним резусом, а то я голодна? — проказала вона і скорчила рожичу ображеної.
Хитрунка ж вона все таки в мене.
----- Є. Я принесу.
----- Спасибі. — промовила вона і в секунді поставила дівчину на диванчик в глубині кімнатки.
Потім підійшла до мене і елегантно взяла стакан із кров’ю. Справжня принцеса.
----- А ти?
----- Я допиватиму свій подарунок.
----- Навіщо себе мучити, випий те що любиш, а не те що приходиться.
Вона що вже й жаліє мене? Невже вона щось відчуває до мене?
----- Ну це подарунок, а дарованому подарунку в зуби не дивляться.
----- Ну як хочеш, діло твоє.
Я в секунді вже тримав ту дівчину на руці.
Киця моя, я вже тебе люблю. Надіюсь і ти мене полюбиш, а потім і покохаєш. Якщо таке станеться, то я буду найщасливішим вампіром в існуванні нашого виду.