31 страница1860 сим.

Глава 4.2 *****

Не думав, що Ніка знає бойове мистецтво: карате, джі-у-джітцу. Олександра справді дбала про дітей всіма своїми силами. Я залишився у вітальні допоки Ніка поїсть. Пітер готує машину в гаражі для нас. Віктор теж із ним порався. Крісті приєдналась охороняти Даніеля. Ввечері повернуться решта моїх дітей, які зараз в Одесі з Юлією. Ніка вийшла із кухні рівно через 20 хвилин.

----- Спасибі було смачно.

----- Будь ласка. Звертайся ще.

----- Мені потрібна зброя, але не пухкалки. — заявила Ніка.

----- Зброя в нас буде, але не в тебе. Ти покалічити себе можеш. Вони дуже гострі…

----- Як хочеш, заберу в когось на полі бою.

----- І що ти із ними робитимеш? — засміявся я.

----- Бавитимусь, замість іграшок. — фиркнула вона і перетворилась на вампіра, потім побігла в гараж.

Я теж побіг за нею. Вона вже уважно розглядала зброю.

----- Ну як тобі іграшки? — спитався я.

Ніка на швидкості взяла 2 бумеранги, 4 зірочки-ножі, 1 кольцо-ніж із прихованими шипами-ножами і 2 ланцюги із надтонкої сталі.

----- Е-ей, обережно, це не іграшки. — попередив я.

----- Я хочу провірити їх в саду… із тобою. Бери будь що. Чикаю тебе біля свого дерева. — проказала вона і зникла за дверима гаража.

Вона що вбити мене хоче? Напевно зрозуміла що це я її маму скалічив 10 років назад і зараз виконає свій вирок. В мене із голови не виходили її слова в кабінеті: «Знала б я хто той виродок, то на куски б розірвала ту сволоч в прямому розумінні слова…. Але нічого я знайду того виродка і він пожаліє що на світ народився.».

Я нічого не взяв і з пустими руками хотів йти до виходу.

----- Що це все значить? — спитався Віктор зловивши мене за руку.

----- Залишайтесь тут. Це мої із Нікою справи.

----- Які ще справи? Вона що вбити тебе вирішила? За що?

----- За те що я зґвалтував її маму.

----- Та ну, не жартуй так. Це не можливо.

----- Можливо. День перед нашою зустріччю із мамою Ніки – жінка від мене пішла, а я зірвався на Олександрі. Побудьте в домі. Щоб не сталося, пам’ятайте, ви повинні захистити майбутню королеву. Я винний і я прийму вирок.

----- Та ну батьку, це ж самогубство, вона й справді вирішила тебе на куски розірвати. Візьми хоч якусь зброю. — заперечив Пітер.

31 страница1860 сим.