А потім ти допоміг мені, розпорядився моїми думками і врятував мою дупу, навіть не збираючись.
— Не знаю. Можливо, у мене зламані мізки.
Він похитав головою.
Ти чудово впоралась під час тієї зустрічі з Томом, особливо враховуючи, що ти була змушена сидіти поруч зі свої фальшивим хлопцем.
Вона не зазначила, що його присутність насправді покращила ситуацію.
— Том, безперечно, був вражений, що не так вже й мало. І якщо хтось і облажався, то це точно він. Мені шкода, що він це зробив, до речі.
— Що зробив?
— Змусив тебе говорити про своє особисте життя.
— Ох, — Олів відвела погляд у бік блакитного сяйва торгового автомата, — все добре. Пройшло багато часу, — вона була здивована, почувши, що продовжує говорити. Відчуває, що хоче продовжити. — Справді, це було аж у старшій школі.
— Це…рано.
Щось було в його тоні, можливо, рівномірність, можливо, відсутність відкритого співчуття, що її заспокоювало.
— Мені було п’ятнадцять. Одного разу ми з мамою були там, просто. . я навіть не знаю. Каякінг. Думали завести кота. Сперечались про те, як я пхала речі у смітник, коли він був переповнений, і я не хотіла його виносити. А тоді я дізналася, що їй поставили діагноз, і через три тижні вона вже… — вона не могла цього сказати. Її губи, її голосові складки, її серце, вони просто не складали слів. Тому вона їх проковтнула. — Система опіки дітей не могла зрозуміти, куди мене відправити, поки я не досягла повноліття.
— А твій тато?
Вона заперечно похитала головою.
— Ніколи його не бачила. Він покидьок, за маминими словами.
Вона м'яко розсміялась.
Ген під назвою «ніколи-не виносить-сміття» явно дістався від його родини. А мої бабуся й дідусь померли, коли я була ще маленькою, бо, мабуть, так роблять люди навколо мене, — вона намагалася сказати це жартома, дійсно намагалася. Щоб не звучало гірко. Вона вважала, що їй це навіть вдалося, — Я була просто… одна.
— І що ти робила?
— До шістнадцяти жила у прийомній сім’ї; потім я звільнилась, — вона знизала плечима, сподіваючись відкинути спогади. — Якби тільки вони поставили діагноз раніше, навіть за кілька місяців, можливо, вона була б тут. Можливо, операція та хіміотерапія дійсно б щось зробили. І я… я завжди розумілась у наукових штуках, тому думала, що найменше, що я можу зробити, це…
Адам якусь мить покопирсався у кишенях і простягнув зім’яту паперову серветку. Олів розгублено дивилася на неї, поки не зрозуміла, що її щоки якось змокли.
Оу.
— Адаме, ти щойно запропонував мені використану серветку?
— Я. . можливо, — він стиснув губи. — Я запанікував.
Вона вогко посміхнулася, прийнявши його огидну серветку і використавши її, щоб висякатися. Зрештою, вони цілувалися двічі. Чому б трішки не поділитися соплями?
— Мені шкода. Зазвичай я не така.
— Яка така?
— Плаксива. Я не повинна говорити про це.
— Чому?
— Тому…
Це було важко пояснити, суміш болю та прив'язаності завжди з’являлася, коли вона говорила про свою матір. З цієї причини вона майже ніколи цього не робила, і з цієї причини вона так ненавиділа рак. Він не тільки позбавив її людини, яку любила найбільше, але й перетворив найщасливіші спогади її життя на щось гірко-солодке.
— Бо я стаю плаксивою….
Він усміхнувся.
— Олів, ти можеш говорити про це. І ти повинна дозволяти собі бути плаксивою.
У неї було відчуття, що він справді це мав на увазі. Що вона могла говорити про свою маму скільки завгодно довго, і він уважно слухав би кожну секунду. Однак вона не була впевнена, що готова до цього. Тож вона знизала плечима, змінюючи тему.
— В будь-якому разі, тепер я тут. Люблю роботу в лабораторії і заледве справляюсь з іншим — рефератами, конференціями, спілкуванням. Навчання. Відмови в грантах. Олів жестом вказала на Адама.
— Відхилені дисертаційні пропозиції.
— Той хлопець з твоєї лабораторії все ще дістає тебе?
Олів зневажливо махнула рукою.
— Я не його улюблениця, але все гаразд. Він це подолає, — вона прикусила губу. — Мені шкода за той вечір. Я була груба. Ти маєш повне право сердитись.
Адам похитав головою.
— Все добре. Я знаю, чому ти так вчинила.
— Я справді розумію, про що ти кажеш. Про те, що тобі не хочеться формувати нове покоління гівняних вчених-міленіалів.