Вона не була впевнена, що отримає оргазм. Не з іншою людиною в кімнаті, яка торкається її.
— Це може зайняти деякий час, — сказала вона ніби вибачаючись, ненавидячи, як тонко звучав її голос.
— Бляха, так, — його язик провів по ній, довгим широким штрихом. — Будь ласка.
Вона не думала, що коли-небудь чула, як він з таким ентузіазмом говорив про щось, навіть про написання грантів чи обчислювальну біологію. Це підняло все на кілька ступенів вище для неї, і стало гірше, коли вона помітила його руку. Ту, що не обхопила її сідницю і не тримала її відкритою.
Олів бачила, що він ще не витягся зі штанів, і це було не так несправедливо, оскільки вона була розпластана перед ним. Але те, як рухалася його рука, як повільно рухалася вгору-вниз, це було просто нестерпно. Вона вигнулася далі, її хребет сформував ідеальний вигин, коли потилиця вдарилася об подушку.
— Олів.
Він посунувся на кілька сантиметрів і поцілував внутрішню частину її тремтячого стегна. Глибоко вдихнув носом, ніби хотів затримати її запах в собі.
— Тобі ще не можна кінчати.
Його губи торкнулися її складок, коли його язик знову занурився, і вона заплющила очі. У її животі розквітав рідкий пекучий жар, розливаючись по всьому тілу. Пальці вчепилися в простирадла, хапаючись за якір. Це було неможливо. Некеровано.
— Адам.
— Не треба. Ще дві хвилини.
Боже, так. Там.
— Вии…бач.
— Ще хвилину.
— Я не можу…
— Зосередься, Олів.
Зрештою, саме його голос все зіпсував. Цей тихий, власницький тон, натяк на порядок у тихому хрипі його слів, і насолода обрушилася на неї, як океанська хвиля. Її розум зірвався, і секунди, а потім хвилини вона була не самою собою, а коли вона знову відчула світ, він все ще облизував її, тільки повільніше, ніби не мав жодної мети, крім як насолодитися нею.
— Я хочу лизати тобі, поки ти не втратиш свідомість.
Його губи так м’яко торкалися її шкіри.
— Ні, — Олів стиснула подушку кулаком, — я… ти не можеш.
— Чому?
— Я маю …
Вона не могла думати чітко, ще не зовсім. Її розум був розгублений, заїкався.
Вона мало не закричала, коли він просунув один палець всередину. Цього разу він занурився як скеля у воду, гладко й без перешкод, і її стінки стиснулися на ньому, немов вітаючи Адама й утримуючи його всередині.
— Господи, — він знову лизнув її клітор, і вона була занадто чутлива для цього. Можливо. — Ти, — він зігнув палець всередині неї, притиснувши його до стінки, і насолода охопила її, омиваючи тіло, — така маленька, туга й тепла.
Спека знову охопила її, вибила повітря з легенів, залишивши рот відкритим, яскраві кольори вибухнули під повіками. Він застогнав щось не зовсім зв’язне, і ковзнув іншим пальцем по останньому спалаху перед її оргазмом, і напружене розтягування вбивало її. Її тіло розквітло в щось, що їй більше не належало, щось із яскравих високих вершин і пишних долин. І залишившись важкою і без кісток, Олів не знала, скільки часу минуло, перш ніж вона змогла піднести долоню до його чола й обережно відштовхнути його, щоб змусити зупинитися. Він кинув на неї похмурий погляд, але погодився, і Олів підтягнула його — бо він виглядав так, ніби от-от міг би почати знову, і тому що було б добре, якби він був поруч. Можливо, він думав так само: піднявся над нею, спираючись своєю вагою на передпліччя; його груди притиснулися до її грудей, одне велике стегно упевнено влаштувалося між її ніг.
На ній все ще були дурнуваті шкарпетки, і, боже, Адам, мабуть, думав, що вона найубогіша істота, яку він коли-небудь міг…
— Можна я тебе трахну?
Він сказав це, а потім поцілував її, не звертаючи уваги на те, де був його рот всього кілька секунд тому. Вона подумала, чи мало б це її відлякати, але вона все ще сіпалася від задоволення, тремтячи від поштовхів, згадуючи те, що він щойно зробив. Вона не могла змусити себе турбуватися про це, і було приємно його цілувати так. Так мило.
— Ммм, — її долоні торкнулися його обличчя, і вона почала обводити його вилиці великими пальцями. Вони були червоні й гарячі. — Що?
— Можна я тебе трахну? — він смоктав шкіру на її горлі. — Будь ласка?
Він дихнув у її вушну раковину, і — це не було так, ніби вона могла сказати «ні». Або хотіла. Вона кивнула погоджуючись і потягнулася до його члена, але він випередив її і стягнув штани, стиснувши його кулаком. Він був великим. Більшим, ніж вона уявляла, більшим, ніж вона думала, що чийсь член може бути. Вона все ще відчувала, як його серце швидко калатається на її грудях, коли він наблизився до неї і штовхнув голівку всередину і…
Олів була розслаблена.
— Ах, — не дуже боляче, але це було майже занадто. Однозначно нелегко. І все ж це відчуття, його поштовх до кожної її частини — було багатообіцяючим. — Ти такий великий.
Він застогнав їй у шию. Усе його тіло вібрувало від напруги.