— Ти просто хочеш лизатися з Холденом, так?
Малкольм посміхнувся і схилив свою голову на її плече.
— Моя каламата добре мене знає.
Здавалося неможливим, що її не було менше ніж тиждень. Що весь цей хаос відбувся за декілька днів. Олів почувалась ошелешеною, контуженою, наче її мозок був втомлений від марафонського бігу. Вона була втомлена і хотіла спати. Вона була голодна і хотіла їсти. Вона була зла і хотіла побачити, як Том отримає те, на що заслуговує. Вона була стривожена, смикалась, наче пошкоджений нерв, і вона хотіла обіймів. Бажано від Адама.
У Сан-Франциско вона склала своє тепер непотрібне пальто в валізу і сіла на неї. Вона перевірила свій телефон на наявність нових повідомлень, поки Малкольм пішов купити пляшку дієтичної коли. Було кілька від Ан, яка просто перевіряла ситуацію з Бостона, і один від її орендодавця про те, що ліфт не працював. Вона закотила очі, перейшла до свого академічного електронної пошти, і знайшла кілька непрочитаних повідомлень, позначених, як важливі.
Вона натиснула на червоний знак оклику та відкрила одне.
Сьогодні, 17:15
ВІД: [email protected]
ДЛЯ: [email protected]
CC: [email protected]
ТЕМА: Re: Проект з дослідження раку підшлункової залози
Айсегуль,
Дякую, що звернулись до мене. Я мала честь побачити виступ Олів Сміт на SBD — ми були на одній панелі — і я була дуже вражена її роботою над засобами раннього виявлення раку підшлункової залози. Я була б рада мати її у своїй лабораторії наступного року! Може, ми втрьох скоро можемо поговорити більше по телефону?
З повагою,
Анна
Олів зойкнула. Вона прикрила рота рукою і відразу відкрила інший імейл.
Сьогодні, 15:19
ВІД: [email protected]
ДО: [email protected], [email protected]
ТЕМА: Проект з дослідження раку підшлункової залози
Докторе Аслан, міс Сміт, ваша робота з дослідження раку підшлункової залози надзвичайно цікава, і я був би радий можливості співпрацювати. Ми можемо влаштувати зустріч в Zoom.
— Р.
Було ще два листи. Чотири загалом від дослідників раку, всі відповідали на вступне повідомлення доктора Аслан і писали, що вони б з радістю мали Олів у своїх лабораторіях. Вона відчула такий несамовитий приплив щастя, що в неї ледь не закрутилась голова.
— Ол, подивися, кого я зустрів.
Олів підірвалася на ноги. Малкольм був тут, тримаючи Холденову руку, а за крок позаду них…
Адам. Він виглядав втомленим, і красивим, і настільки ж великим насправді, як він був в її думках останні двадцять чотири години. Він дивився прямо на неї. Олів пригадала слова, які він сказав минулої ночі в ресторані, і відчула, як її щоки нагрілись, її груди стиснулись, її серце вистрибувало.
— Послухайте, — почав Холден, навіть не привітавшись, — ми вчотирьох: подвійне побачення. Сьогодні.
Адам проігнорував його і підійшов до Олів.
— Як ти? — тихо запитав він.
— Добре… — вперше за кілька днів, це навіть не було брехнею. Адам був тут. І вона мала всі ці імейли. — А ти?
— Добре, — відповів він з напівусмішкою, і вона мала дивне відчуття, що він казав правду, як і вона. Її серцебиття ще почастішало.
— Як щодо китайської кухні? — втрутився Холден. — Всім тут подобається китайська кухня?
— Я не проти китайської кухні, — пробурмотів Малкольм, хоча він не здавався в захваті від ідеї з подвійним побаченням. Імовірно, тому що він не хотів сидіти навпроти Адама цілу вечерю і заново переживати травму зустрічей свого дорадчого комітету.
— Олів?
— Ем… Мені подобається китайська кухня.
— Ідеально. Адаму теж подобається, тож…
— Я не збираюся вечеряти в ресторані, — сказав Адам.
Холден нахмурився.
— Чому?
— В мене є важливіші справи.
— Які це? Олів також іде.