А потім взагалі прибила мене до стільця. Взяла поцілувала і втекла. Ще б туфлю загубила. Побіг за нею, а вона сіла у таксі та поїхала. От вже пустуна.
Стою перед її дверима і не наважуюсь постукати. Ім'я і де шукати в її одногрупників дізнався ще вночі, як вона побігла.
Була здивована, не очікувала мене побачити. Хотіла щось запитати, але не встигла. Я її обняв і поцілував, поки не отямилась.
-Ми не закінчили вчора, - і почав цілувати її очі, які були трохи збентежені, потім перейшов до шиї.
-Що не закінчили?
А я цілував її та не ніг спинитися. Все в ній як я люблю. Вона ідеальна. Як для мене створена. І не хотілось зупинятися. Не хотілось слухати її заперечення. Я завівся. У себе прийшов тільки як почув про Бельгію.
-Ти їдеш до Брюсселю?
-Сьогодні вночі. - Відразу зрозумів, що це все.
-На довго?
-На два роки, -вона застібала сорочку.
-Я не хочу так.- Сказала впевнено.
Все скінчилось навіть не розпочавшись. Десь дуже глибоко промайнула думка на усе плюнути й залишитись. Та швидко її відкинув. Було прикро і зрозуміло, що в нас немає майбутнього.
«Йди», - шепоче мені в губи і цілує. Гірко.
Глава 5
«Зустріч»